Поняття про позашкільну освіту

Сучасний етап розвитку суспільства, утвердження позашкільної освіти як складової структури освіти України зумовили переосмислення її місця і ролі, визначення основних засад підвищення якості. Позашкільна освіта є цілеспрямованим процесом оволодіння систематизованими знаннями про культуру, природу, людину, суспільство. Також вона забезпечує застосування знань на практиці, опанування вміннями та навичками творчої діяльності.

Позашкільна освіта вирішує питання емоційного, фізичного та інтелектуального розвитку особистості, формування її компетентностей. Водночас позашкільна освіта сприяє забезпеченню потреб особистості у творчій самореалізації, її соціалізації, включенню в суспільні відносини, входженню у широкий світ.

Особливістю позашкільної освіти є забезпечення вільного часу особистості, її надання в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Отже, позашкільна освіта – цілеспрямований процес і результат навчання, виховання, розвитку та соціалізації особистості у вільний час у позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Функціонування позашкільної освіти в Україні тісно пов'язано з розвитком її теорії, практики і методики.

Теорія позашкільної освіти – сукупність ідей, поглядів, концепцій, вчень про об'єктивну дійсність позашкільної освіти.

Теорія позашкільної освіти розкриває закономірності діяльності особистості у вільний час, визначає та характеризує сутність, принципи, зміст, форми та методи навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Теорія позашкільної освіти взаємопов'язана і перебуває в органічній єдності з практикою. Теорія йде від практики, узагальнює її і обґрунтовується нею. Практика осмислюється, організовується і спрямовується теорією.

Практика позашкільної освіти – систематична організація позашкільної освіти в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Практика позашкільної освіти зумовлена своєю специфікою. Традиційно організація позашкільної освіти визначається роботою закладів освіти, культури, мистецтва, фізкультури та спорту. Серед них – позашкільні навчальні заклади, гуртки, творчі об'єднання, клуби за місцем проживання, дитячо-підліткові фізкультурно-спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні майданчики, клубні заклади, центри дозвілля, школи естетичного виховання, бібліотеки, театри тощо.

Практика позашкільної освіти в Україні широко організована. Внаслідок цього забезпечується доступність до позашкільної освіти дітей і молоді, функціонують розвиваються її різноманітні форми.

Методика позашкільної освіти – узагальнення досвіду, способів, прийомів доцільного здійснення позашкільної освіти в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Становлення та розвиток теорії, практики і методики сприяли утвердженню педагогіки позашкільної освіти.

Педагогіка позашкільної освіти

Предметом педагогіки позашкільної освіти є дослідження процесу і результату навчання, виховання, розвитку та соціалізації особистості у вільний час.

Метою педагогіки позашкільної освіти є навчання, виховання, розвиток та соціалізація вільної, духовно повноцінної, творчої особистості у вільний час з урахуванням її власних потреб і природних даних.

Основними завданнями педагогіки позашкільної освіти є:

· методологічне, теоретичне і методичне за­безпечення функціонування і розвитку позашкільної освіти;

· розробка і наукове обґрунтування змісту, форм, методів і засобів позашкільної освіти;

· розвиток позашкільної освіти в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях;

· підготовка програм, посібників, підручників, методичних рекомендацій та іншої літератури для позашкільної освіти.

Основними поняттями і категоріями педагогіки позашкільної освіти є "особистість", "вільний час", "освіта", "виховання", "розвиток", "навчання", "соціалізація", "культура", "діяльність", "творчість", "дозвілля", "пізнання" тощо.

Особистість – це людина, яка має свідомість, що досягла певного рівня психічного розвитку. Особистість перебуває в центрі уваги позашкільної освіти. Людина стає особистістю в процесі навчання, виховання, розвитку, соціалізації. Саме особистість посідає визначальне становище в суспільстві, виконуючи в ньому певну суспільну роль чи функцію.

Освіта – процес і результат засвоєння, збагачення і передачі соціального досвіду від попередніх поколінь до наступних. Категорія "освіта" стосується людини і лише її. Освіта пов'язана із соціальним досвідом людства, навчанням, вихованням, розвитком і соціалізацією підростаючого покоління. Історично обумовлюється процесом накопичення знань, розвитком знарядь праці і способами діяльності.

Суспільний прогрес став можливий завдяки тому, що кожне нове покоління опановувало досвід предків, збагачувало його і передавало своїм нащадкам. Отже, кожне покоління розв'язує три найважливіші завдання. По-перше, засвоює досвід попередніх поколінь; по-друге, збагачує і примножує цей досвід; по-третє, передає досвід наступним поколінням. У освіті ці завдання вирішуються найбільш ефективно.

Виховання – цілеспрямований процес засвоєння людиною соціально значущого і життєво необхідного досвіду попередніх поколінь. Виховання спрямовано на розвиток особистості людини з урахуванням її індивідуальності й унікальності досвіду. Це суб'єкт-суб'єктний процес, організатором якого з одного боку, є педагог (або педагогічна система), з іншого – сам вихованець.

Гуманістично-спрямоване виховання сприяє формуванню в особистості цілісної картини світу, уявлень про зв'язок довкілля та власного внутрішнього світу.

Розвиток – процес становлення і збагачення особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх керованих і некерованих факторів. Рушійними силами розвитку особистості є суперечності між потребами людини і можливостями їх задоволення.

Розвиток пов'язаний із включенням особистості до навчально-виховного процесу. Відбувається набуття позитивного досвіду взаємодії з дорослими та однолітками, формування навичок ефективного спілкування, а також взаємопідтримки. Внаслідок цього створюються сприятливі умови для особистого зростання, розвитку здорової, цілісної і зрілої особистості.

Навчання – цілеспрямований процес взаємодії педагога і учня. Навчання формує в особистості світогляд, соціальні настанови, ціннісні орієнтації, розвиває духовні й матеріальні потреби, ознайомлює з формами спільної діяльності та спілкування особистості з колективом. Виховуюче навчання забезпечує органічний взаємозв'язок між життєво важливими знаннями, навичками та досвідом морально-творчої діяльності особистості.

Соціалізація – двосторонній взаємообумовлений процес взаємодії людини і соціального середовища. Передбачає включення людини в систему суспільних відносин шляхом як засвоєння соціального досвіду, так і самостійного відтворення цих відносин. У процесі соціалізації формується унікальна, неповторна особистість.

Соціалізація як процес і результат сприяє соціальному розвитку особистості, формуванню соціальних якостей, передбачає і зумовлює спілкування з іншими людьми. Передумовами соціалізації дітей у позашкільних навчальних закладах є потреба в нових сферах спілкування, розширення неформального спілкування поза уроками, самореалізації в нових видах діяльності.

Вільний час – частина часу, що залишається після відрахування непорушних необхідних його витрат. Явище вільного часу відрізняється винятковою складністю. Дитина ніколи не буває вільною від самої себе. Тому позашкільна освіта створює простір для навчання, виховання, розвитку і соціалізації особистості у вільний час.

Загальний фонд часу дітей розділяється на: робочий час; неробочий час; вільний час; інші витрати часу.

Робочий час включає час навчання в школі, фактичної роботи. При цьому неробочий час – це час домашньої праці, догляду за собою, пересування на заняття і назад, задоволення фізіологічних потреб (сон, їжа). Вільний час включає навчання, самоосвіту, активний відпочинок і т.п.

Дозвілля – діяльність людини, якою вона займається у вільний час. Розрізняють такі види дозвілля: відпочинок, творчість, розваги, самоосвіта, свята.

Дозвілля існує як особлива сфера соціалізації дітей. У ній природно реалізуються їхні інтереси і потреби, особистісні і соціальні амплуа, розвивається активність, творча ініціатива, здійснюється пошук нових ціннісних орієнтирів шляхом вільного вибору видів діяльності.

Культура – це сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства та особистості. Відображає історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини, втілюється в результатах діяльності.

Культура як сфера духовного життя суспільства охоплює, насамперед, систему виховання, освіти, творчості, а також заклади, установи й організації, що забезпечують її функціонування (позашкільні навчальні заклади, школи, клуби, музеї, бібліотеки тощо).

Діяльність – специфічно людська регульована свідомістю активність, що породжується потребами і спрямована на пізнання і перетворення зовнішнього світу. Основними видами діяльності є: гра, навчання, праця, спілкування.

Пізнання – діяльність людини, спрямована на отримання достовірних знань про світ.

Творчість – діяльність людини, спрямована на створення нових духовних та матеріальних цінностей.

Дослідження питань позашкільної освіти можна здійснювати різними методами.

Методи дослідження визначаються предметом науки, її завданнями і змістом.

У позашкільній освіті використовують 4 групи методів: загальнонаукові, конкретно-наукові, спеціальні і методи обробки результатів дослідження. Методи застосовуються як на емпіричному (практичному), так і теоретичному рівнях досліджень позашкільної освіти.

Серед загальнонаукових методів найбільшого поширення в позашкільній освіті набули: теоретичний аналіз і синтез педагогічних явищ; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; метод експертних оцінок; методи моделювання та проектування.

Конкретно-наукові методи, що набули застосування в позашкільній освіті, включають методи інших наук, а саме: психологічні методи; фізіологічні методи; соціологічні методи.

Спеціальними методами, що використовуються тільки в дослідженнях з позашкільної освіти, є інструментальні методи дослідження в дидактиці, а також методиці роботи.

Організація і проведення наукових досліджень позашкільної освіти включає тісно пов'язані і взаємообумовлені етапи. У їх ході здійснюються дослідницькі дії і досягаються певні результати. Організацію і проведення наукового дослідження з позашкільної освіти можна поділити на сім етапів.

Першим етапом дослідження позашкільної освіти є визначення ключової проблеми і теми. На цьому етапі при виборі теми необхідно враховувати її актуальність, досвід та творчий потенціал дослідника. Важливим є врахування організаційних, матеріально-технічних та інших умов.

Другий етап дослідження – це ознайомлення із станом розробленості теми дослідження. Докладне ознайомлення можна здійснити за інформаційними джерелами та педагогічною практикою позашкільної освіти.

Серед інформаційних джерел доцільним є вивчення книжкових, періодичних видань, посібників, програм, методичних матеріалів, а також нормативно-правових документів, які стосуються сфери дослідження. Крім цих джерел, використовуються всі інші, які можуть містити цінну інформацію, в тому числі Інтернет.

Дослідження педагогічної практики включає безпосереднє ознайомлення із позашкільною освітою в позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Третім етапом є уточнення теми і складання програми дослідження. Цей етап передбачає остаточне формулювання назви теми дослідження, що має відображати чітку його спрямованість на розробку актуальних питань позашкільної освіти.

Після уточнення теми складають програму дослідження. В ній обґрунтовують вибір теми та її актуальність, представляють об'єкт та предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи, джерелознавчу та експериментальну базу, методологічні та теоретичні основи, а також основні етапи дослідження.

Четвертий етап – проведення наукової роботи із застосуванням різноманітних методів дослідження.

На даному етапі здійснюється підбір та накопичення дослідних матеріалів, перевірка гіпотези.

П'ятим етапом є теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення результатів дослідження. На цьому етапі зібрані дані піддаються всебічному вивченню і аналізу. Перевіряється гіпотеза та формулюються висновки.

Шостий етап полягає в оформленні результатів дослідження. Здійснюється відповідно до логіки дослідження, а літературне оформлення - за встановленими вимогами.

Сьомий етап - упровадження результатів у практику. Його здійснюють за двома ознаками: формою матеріального втілення (програми, посібники, підручники тощо) та робочою функцією упорядкованих результатів (організація навчально-виховного процесу й управління ним, модернізація змісту освіти тощо).

Зв'язок позашкільної освіти з основами наук.

Педагогіка позашкільної освіти включає поняття різних наук. їх зміст і логічний зв'язок відображають основи навчання, виховання, розвитку та соціалізації дітей і молоді у вільний час, принципи управління ними.

Розвитку позашкільної освіти сприяють міжпредметні зв’язки, в тому числі з основами наук. Найбільший вплив мають суспільні, природничі, технічні науки. Серед них – педагогіка, психологія, філософія, соціологія, фізіологія, економіка.

Позашкільна освіта і педагогіка.

Педагогіка – це наука про навчання, виховання і розвиток особистості. Як педагогічна наука педагогіка позашкільної освіти керується загальними принципами теорії освіти (дидактики) та теорії виховання. На їх основі розробляється теорія позашкільної освіти.

Особливе значення для позашкільної освіти мають різні галузі педагогіки (передусім соціальна педагогіка, дошкільна педагогіка, педагогіка школи тощо), а також предметні методики з навчальних дисциплін (трудове навчання, фізика, біологія, хімія тощо). За рахунок інтеграції знань відбувається вирішення широкого кола завдань позашкільної освіти.

Позашкільна освіта і філософія.

Філософія є особливою формою пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи і основи людського буття. Філософія становить методологічну основу позашкільної освіти, розглядає її сутність, вивчає принципи істинності знання, результатів діяльності.

Сучасні філософські підходи до дослідження питань позашкільної освіти достатньо широкі і різнобічні. Філософські ідеї продукують педагогічні концепції, визначають перспективу педагогічного пошуку. Дослідження онтологічної реальності позашкільної освіти виділило в ній чотири взаємопов'язані форми буття: природа – суспільство – людина – культура. Вони становлять цілісну систему позашкільної освіти із системоутворюючим фактором – людською діяльністю. Діяльність виступає безпосередньою ланкою зв'язку людини з природою, суспільством, культурою.

Позашкільна освіта і психологія.

Психологія – це наука про закономірності розвитку і прояву психіки взагалі і людини як конкретної особистості. Позашкільна освіта спирається на глибокі психологічні знання сутності психіки дітей і молоді, особливостей її прояву, а також на закономірності протікання пізнавальних процесів.

Психологія допомагає розширити різні факти поведінки і вчинки дітей різного віку, як окремо кожного з них, так і колективу в цілому. У позашкільній освіті за допомогою психології визначаються раціональні ефективні шляхи впливу на особистість учня (вихованця, слухача), проектується її розвиток, а також попереджаються можливі помилки і невдачі.

Позашкільна освіта і соціологія.

Соціологія як наука розкриває закони розвитку і функціонування соціальних спільнот і соціальних процесів, взаємини особистості і суспільства, закономірності масової поведінки людей.

Позашкільна освіта спирається та застосовує соціологічні знання, соціологічні методи пізнання, результати соціологічних досліджень.

Педагогіка позашкільної освіти як наука про виховання немислима без соціології як науки про суспільство. Соціологія сприяє осягненню позашкільної освіти як певного соціального інституту в контексті суспільних відносин. Виявляє соціологічні фактори, які стимулюють або гальмують розвиток освіти, в тому числі позашкільної, творчих здібностей особистості. Взаємозв'язок позашкільної освіти і соціології – це реальність суспільного життя, пов'язана із функцією передачі соціального досвіду від покоління до покоління.

Позашкільна освіта і анатомія та фізіологія.

Анатомія і фізіологія досліджують і розкривають процеси, що характеризують діяльність мозку, центральної нервової системи. їх зв'язок з позашкільною освітою полягає в ефективному використанні можливостей організму людини в процесі освітньої діяльності.

Вчення про вищу нервову діяльність озброює позашкільну освіту розумінням фізіологічних механізмів здійснення видів діяльності, засвоєння знань, умінь, навичок.

Позашкільна освіта і кібернетика.

Кібернетика – наука про управління, зв'язок і переробку інформації. Кібернетика створила певне "міжнаукове середовище", в якому складні проблеми позашкільної освіти можуть розглядалися як проблеми єдиного світу. Маючи на меті створення "штучного інтелекту", кібернетика розглядає процес позашкільної освіти під кутом зору закономірностей обробки інформації. Вона визначає, як система позашкільної освіти сприймає, аналізує, узагальнює та передає інформацію.

Особливістю кібернетичного аспекту в дослідженні питань позашкільної освіти є те, що в кожному випадку об'єкти, які становлять систему, можуть бути суперечностями найширшого діапазону – від живих істот до механізмів, комп'ютерів або каналів зв'язку в техніці.

Позашкільна освіта і економіка.

Економіка – наука, що вивчає специфіку виробничих відносин у певній галузі або сфері суспільної діяльності. Саме економіка сприяє визначенню системи фінансування позашкільної освіти, позашкільних навчальних закладів, обсягів цих коштів та видатків, ефективності їх вирішення.

Позашкільна освіта: основні положення

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про позашкільну освіту", і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Державна стратегія спрямована на:

· забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти;

· визначення основних засад державної політики щодо позашкільної освіти;

· створення нормативно-правової бази для її подальшого розвитку;

· встановлення правових засад діяльності позашкільних навчальних закладів;

· визначення основних напрямів, змісту і форм навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах;

· створення умов для благодійної діяльності юридичних і фізичних осіб з метою розвитку позашкільної освіти;

· створення умов для соціального захисту педагогічних працівників, вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних.

Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на:

· створення умов для здобуття вихованцями, учнями та слухачами позашкільної освіти;

· збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття тощо;

· координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян щодо розвитку позашкільної освіти.

Державне управління позашкільною освітою здійснюють:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади ? Міністерство освіти і науки України;

· інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

· обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

· органи місцевого самоврядування.

Здобуття позашкільної освіти. Громадяни України мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів.

Позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.

Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають позашкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.

Структура позашкільної освіти включає позашкільні навчальні заклади, інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час.

Мережа позашкільних навчальних закладів. В Україні діють 1496 позашкільних навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України державної та комунальної форм власності.

Типи позашкільних навчальних закладів:

1. Дитячо-юнацькі спортивні школи.

2. Клуби: військово-патріотичного виховання, дитячо-юнацькі (моряків, річковиків, авіаторів, космонавтів, парашутистів, десантників, прикордонників, радистів, пожежників, автолюбителів, краєзнавців, туристів, етнографів, фольклористів, фізичної підготовки та інших напрямів).

3. Мала академія мистецтв (народних ремесел).

4. Мала академія наук учнівської молоді.

5. Дитячо-юнацькі табори.

6. Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.

7. Центр, будинок, клуб еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, станція юних натуралістів.

8. Центр, будинок, клуб науково-технічної творчості учнівської молоді, станція юних техніків.

9. Центр, будинок, клуб, бюро туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді, туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді, станція юних туристів.

10. Центри: військово-патріотичного та інших напрямів позашкільної освіти.

11. Дитяча флотилія моряків і річковиків.

Напрями позашкільної освіти. Позашкільна освіта у позашкільних навчальних закладах здійснюється за такими напрямами:

· художньо-естетичний - забезпечує розвиток творчих здібностей, обдарувань і здобуття вихованцями, учнями й слухачами практичних навичок, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної та світової культури й мистецтва;

· туристсько-краєзнавчий - спрямовується на залучення вихованців, учнів і слухачів до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об'єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними уміннями та навичками з туризму та краєзнавства;

· еколого-натуралістичний - передбачає оволодіння вихованцями, учнями та слухачами знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв'язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи та інших біологічних напрямів, формування знань, навичок в галузях сільського господарства: квітництво, лісництво, садівництво, грибівництво, бджільництво;

· науково-технічний - забезпечує набуття вихованцями, учнями та слухачами техніко-технологічних умінь і навичок, розширення наукового світогляду, підготовку до активної науково-дослідної роботи, оволодіння сучасною технікою та технологіями;

· дослідницько-експериментальний - сприяє залученню вихованців, учнів і слухачів до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури та мистецтва, а також створенню умов для творчого самовдосконалення та виявлення, розвитку і підтримки юних талантів й обдарувань;

· фізкультурно-спортивний - забезпечує розвиток фізичних здібностей вихованців, учнів і слухачів, необхідні умови для повноцінного оздоровлення, загартування, змістовного відпочинку й дозвілля, занять фізичною культурою та спортом, підготовку спортивного резерву для збірних команд України, набуття навичок здорового способу життя;

· військово-патріотичний - забезпечує належний рівень підготовки вихованців, учнів і слухачів до військової служби, виховання патріотичних почуттів і громадянської відповідальності;

· оздоровчий - забезпечує необхідні умови для змістовного відпочинку та передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про здоровий спосіб життя, організацію їх оздоровлення, набуття та закріплення навичок, зміцнення особистого здоров'я, формування гігієнічної культури особистості;

· гуманітарний - забезпечує розвиток здібностей, обдарувань, практичних навичок вихованців, учнів і слухачів, оволодіння знаннями з основ наук соціально-гуманітарного циклу.

Навчально-виховний процес у позашкільному навчальному закладі здійснюється за типовими навчальними планами та програмами, що затверджуються центральними органами виконавчої та відповідними місцевими органами виконавчої влади.

Фінансування позашкільних навчальних закладів державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. Фінансування державних, комунальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України.

Позашкільна освіта як дієвий засіб виховання. Заклади позашкільної освіти є традиційними осередками формування громадянської компетентності дітей та учнівської молоді, художньо-естетичного виховання, організації краєзнавчо-пошукової та спортивно-масової роботи.

Завдяки органічному поєднанню різних форм освітньої діяльності з організацією змістовного дозвілля вихованців, у позашкільному закладі створюються можливості для вирішення проблем зайнятості молоді у вільний від навчання час та умови для загальнонаукового та загальнокультурного розвитку, допрофесійної підготовки.

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-0.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-1.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-2.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-3.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-4.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-5.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-5.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-6.jpg

/Files/2681b5ce3ff099a727dcc379a3b1c25c-7.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 857