Вас вітає Олена Василівна Заболотна, практичний психолог

Психологічне кредо

"Навчити клієнта самостійно та ефективно вирішувати свої проблеми – найголовніше завдання психолога." Аарон Бек

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей,– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

За статистикою,80%українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітнимидо інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Адаптація першокласників

Перший рік навчання - період адаптації школяра до нового кола спілкування, до нового укладу життя, до збільшення фізичного та емоційного навантаження.Щоб у дитини не сформувався комплекс неповноцінності через низку невдач, протягом першого року навчання старанність першокласників і їх успішність оцінюється виключно у словесній формі без застосування системи балів.

Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес.Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом шести місяців. Другий половині потрібно більше часу.Від чого залежить тривалість адаптації?Перш за все, від того, чи була дитина психологічно готова до школи, а також від їїстану здоров'я та рівня розвитку.

Батькам першокласників слід розуміти, що адаптація до школи - це процес багатоплановий, тобто в ньому задіяно як фізіологічні явища, так і соціально-психологічні. Що стосується фізіологічної адаптації, медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу у перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Що зовсім не дивно, оскільки на 5-6 річних малюків звалюється лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

1.Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він впевнений у собі і не відчуває страх.
2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
3.Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як сама спробувала їх виконати.
4.Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Як можуть допомогти батьки?

1.Пояснити дитині, що означає «бути школяром »,для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб малюк був обізнаний і, відповідно, відчував себе впевнено, не боявся і не сумнівався у своїх здібностях.
2.Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.
3.Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).
4.Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.
5.Пояснити, що означає «ретельно», «старанно», формувати самооцінку.
6.Розвивати комунікабельні здібності.
7.Підтримувати бажання вчитися.
8.Уважно вислуховувати дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.
9.Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.

Адаптація учнів п'ятого класу до навчання в основній школі

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

- ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

- постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

- здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

- забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

- створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

- забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

- упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

- розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

- формувати навички самоконтролю й самооцінки:

- аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

- запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.

Як продуктивно й ефективно підготуватися до ДПА і ЗНО

Підготовка до ДПА, ЗНО – напружений і відповідальний період. У цей час змінюється звичний розпорядок навчальних занять:

- вони тепер проходитимуть переважно у до­машніх умовах;

- очікуйте на додаткові затрати енергії;

- доведеться виконувати роботу з одноманіт­ними за характером операціями (наприклад, читан­ня чи математичні дії), що зумовлює втому й не­рвове напруження, збільшення переживань у цей період.

Тому успішна здача ДПА, ЗНО багато в чому залежить від того, настільки правильно ви організуєте свій режим занять і відпочинку, настільки правильно й продуктивно будете готувати, вчити матеріал і від психологічного настрою, який собі задасте. Тому питання підготовки до здачі ДПА, ЗНО, мені здається, нам потрібно розглядати в трьох аспектах:

• режим дня;

• інтелектуальна готовність;

• психологічна підготовка.

Режим дня

Трапляється, що учні перед складанням іспитів неправильно й непродуктивно витрачають свій час протягом дня, а потім вивчають матеріал до глибокої ночі, нерегулярно харчуються, мало відпочивають на повітрі, недостатньо часу лишають на сон. Усе це негативно позначається на їхньому здоров'ї і якості підготовки. Тому треба дотримуватися режиму дня.

Не рекомендується різко змінювати свій звичайний режим дня на період підготовки до іспитів та тестування. Варто зберегти звичний час пробудження і сну, тривалість і порядок занять, графіки прийому їжі та перебування на свіжому повітрі.

• Підйом повинен бути, як завжди, в певний, звичний для вас, час: 7.00—7.30.

• Рекомендується 10—15 хв виділити для ранкової зарядки. Вона дуже необхідна тому, що в період вашої підготовки до іспитів активно задіяні розумові здібності, а рухова фізична активність знижена.

• Після зарядки відбувається перехід організму від стану сну, спокою до стану оптимальної працездатності.

• Необхідно добре поснідати: їжа повинна бути насиченою білками, жирами, вітамінами. Взагалі харчування в період підготовки, здачі ДПА, ЗНО повинно бути таким же, як і в звичний час, з тим же режимом.

• Потім треба починати готуватись до іспиту. В ранкові (8.00—8.45) години працездатність організму найбільш висока. Рекомендується працювати до 13.00—13.30, з перервами кожні 45 хв.

• Обід.

• Обов'язково після обіду треба відпочити на свіжому повітрі 2—2,5 години.

• Потім о 16.оо годині відновити заняття. Дуже важливо, щоб час щоденних занять при підготовці до ДПА, ЗНО не перевищував час шкільної та домашньої роботи на день і становив 7,5—8,0 годин на добу. Тобто, якщо ви працювали з 8. оо до 13. оо, то після обіду повинні працювати з 16. оо до 19. оо, потім — відпочинок.

• Відхід до сну о 22.00. Сон не менше 9 годин.

Інтелектуальна готовність

Щоб успішно здати іспит, тестування, перш за все, необхідно бути підготовленим до нього на інтелектуальному рівні. Ви повинні прийти на іспит з певним запасом знань, умінь і навичок, які отримували протягом навчального процесу. Підготовка передбачає велике розумове навантаження. Звичайно, методи підготовки індивідуальні, але все ж таки, можна дати рекомендації, які корисні всім.

Рекомендації

• Підготовку до кожного іспиту, тестування потрібно розпочати з рівномірного розподілення навчального матеріалу на всі дні, відведені на по­вторення цього матеріалу. Наприклад, якщо тре­ба вивчити 100 питань за чотири дні, то в перші два дні вивчається 70 % усього обсягу, третього дня — решта, а четвертого — повторюють вивчене. При цьому, складні теми варто чергувати з про­стішими — не обов'язково вчити всі питання поспіль.

• Потім потрібно проаналізувати програму іс­питу, зіставити її з підручником, з конспектами, дібрати потрібну літературу. Це дасть вам змогу правильно оцінити обсяг і складність підготов­ки, створить відповідний психологічний настрій. Необхідно розбити матеріал на розділи, теми. Підрахувати — скільки часу потрібно витратити на кожну тему.

Перш за все потрібно добре, ретельно по­вторити весь вивчений протягом року матеріал. Повторення може відбуватися у різних формах: читання конспектів, усний переказ, випису­вання головних положень, висновків, фактів. Особливу увагу при повторенні слід приді­ляти важкому, раніше не дуже зрозумілому матеріалу.

• Краще повторювати і вчити спочатку важчий матеріал, а потім —легший. Особливо це важливо для тих, у кого розумова активність та працездат­ність у процесі занять швидко послаблюється.

• Деякі учні запевняють, що шум, музика, роз­мови не заважають під час занять. Дійсно, можна звикнути до шуму й не помічати. Але негативний вплив цього шуму впливає на працездатність і втомлюваність настає значно швидше. Найбільш продуктивна розумова праця можлива тільки в умовах тиші.

• Бажано в час підготовки до екзаменів якомога менше дивитись кінофільми, грати в інтелектуальні ігри, читати художню літературу, оскільки ці заняття збільшують і без того велике розумове наванта­ження.

Підготовка до екзаменів вимагає ак­тивної роботи усіх пізнавальних процесів (це й увага, й логічне мислення), але найбільше навантаження — на пам'ять. Особливо, якщо до іс­питу готуються за один, два дні, а не протягом всього навчального року.

Для того, щоб результат запам'ятовування був кращим, потрібні:

1. Орієнтація пам'яті на майбутнє.

2. Правильна мотивація запам'ятовуван­ня. Для чого людина це запам'ятовує? Відома ситуація, коли учні, успішно склавши іспит, швидко забувають вивчений матеріал. Так як учень ставив для себе завдання — запам'ятати ненадовго. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Інформація після «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, втрачається на 20—30 % упродовж перших ю годин. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хвилин — втретє, а через 8-ю годин — учетверте, і ще раз через добу. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

3. Розуміння матеріалу, який запам'ятовуєш. Щоб те, що ви запам'ятали не змішалося, потрібно:

• вміти виділяти головне;

• вміти логічно мислити;

• вміти узагальнювати частини інформації.

4. Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина завжди швидко «вилітає» з голови.

Тому під час запам’ятовування та повторення слід приділити увагу середині тексту.

Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступного. Насправді ж це — несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті не відповіси на таке «знайоме» питання.

5. Запам'ятати можна краще, якщо знати, що є «найближчим»: текст, рисунок, логічна схема, мовленнєве відтворення.

6. Слід пробувати знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі, адже цікаве запа­м'ятовується набагато легше.

В залежності від того, до якого предмета готуєшся, треба виділити й розуміти, які саме вміння тобі потрібні.

Переказ чи творче завдання з української мови та літератури:

1. Розвиток зв'язного мовлення.

2. Пам'ять.

3. Грамотність.

4. Читати, вміти переказувати.

5. План, конспект.

Геометрія, алгебра:

1. Знання теорем.

2. Логічне мислення.

3. Пам'ять.

Психологічна підготовка

Не менш важлива й психологічна підготовка до ДПА, ЗНО, оскільки здійснюється навантаження не тільки на розумову діяльність, а й на нервову систему. Нервова система у вашому віці перебуває у стані розвитку, відбуваються певні зрушення, зміни в психіці. Нервова система характеризується: підвищеною чутливістю, збудливістю, неврівноваженістю, роздратованістю. Особливо психоемоційне напруження проявляється напередодні ДПА, ЗНО.

Іспити — це час хвилювань, які переживають всі, навіть найспокійніші, гарно підготовлені й впевнені в своїх знаннях учні. І це природно. Дуже багато випадків, коли учні, які гарно підготовлені, мають запас знань, але отримують оцінку нижчу, ніж вони заслуговують (надмірно переживають, від хвилювання забувають, що знали раніше). І навпаки — учні, які отримують оцінку на бал вище, ніж оцінка рівня їх знань (впевнені в собі, зібрані, спокійні). Тому, головне в період підготовки, здачі ДПА, ЗНО — спокій.

Багато учнів відчувають страх перед іспитами, тестуванням.

Тому, хто особливо страждає від страху, нервовості, рекомендовано провести попередню репетицію за всіма правилами справжнього іспиту. Роль екзаменатора можуть виконувати однокласники, батьки чи будь-хто з дорослих. При цьому, як тому хто складає іспит, так і екзаменатору потрібно поводити себе так, як на справжніх іспитах.

Декілька таких репетицій допомагають знизити нервовість, розгубленість, з'являться впевненість і спокій.

Наступним головним чинником є впевненість. Ви готувались, вчили, знаєте матеріал — тому будьте впевнені в собі.

Існують вправи, спрямовані на загальне заспокоєння: аутотренінг:

Промовляйте ці фрази подумки:

1. «Я зовсім спокійний».

Згадайте почуття приємного спокою; думайте про спокій, відпочинок.

2. «Мене нічого не турбує».

Згадайте почуття спокою, коли після важкого дня ви приходите додому й лягаєте відпочивати.

3. «Все моє тіло відпочиває, мої м'язи розслаб­лені».

Відчувайте цю розслабленість, згадайте почуття приємного відпочинку.

Коли учень цілком спокійний, не нервує — він може зосередитися на тому завданні, яке стоїть перед ним.

Часто трапляється й така ситуація, коли учні не вдумуються у запитання, а розгублено й боязко слідкують і слухають, як запитують інших.

Якщо ви не можете «вимкнутись», краще не нервувати в очікуванні, а відповідати першим.

Це — повнота, чіткість, оформлення відповіді. Питання треба розкривати повно,послідовно вести свою розповідь. Спочатку сказати про головне, потім — додаткові деталі. Не "перескакувати" з одного на інше. Треба показати екзаменатору, що ти усвідомлюєш те, про що говориш, а не просто визубрив із підручника. Можна закріпити свою відповідь прикладами з життя, із власних спостережень, із книг. Це, зазвичай, цінується екзаменаторами. Щодо оформлення: відповідь повинна бути грамотною, впевненою; мова зв'язною, логічно послідовною.

Необхідно виділити час для відпочинку, для розрядки, для зняття нервової напруги. Якщо є така можливість, то відпочити й наступ­ного дня.

Таким чином, правильна організація всього періоду підготовки і здачі ДПА, ЗНО (дотри­мання режиму, умов розумової праці і відпочинку, повноцінне харчування, спокійна й доброзичлива атмосфера) значно знизить негативний вплив екзаменаційного періоду на організм, сприятиме успіху.

Як організувати підготовку до ЗНО

Зовнішнє незалежне оцінювання — немину­чий етап життя для тих, хто хоче здобути вищу освіту. У перекладі з англійської test означає «перевірка». І справді, під час тестування пе­ревіряють найрізноманітніші риси людини — від знань до особливостей пам’яті, мислення та вміння зберігати спокій, упевненості у своїх силах.

Випускники, які готуються до іспитів, часто починають впадати у крайнощі. Одні цілодобово вчать і повторюють матеріал, відмежовуються від навколишнього світу, ретельно готують шпаргалки і випивають не один літр кави. Інші насолоджу­ються відпочинком, зрідка гортаючи сторінки під­ручника, і втішаються тим, що, може, пощастить. Але наближення екстремальної ситуації (тестуван­ня) нервує і одних, і інших. Думки плутаються, пам’ять не втримує навіть простих і зрозумілих речей. Хочеться працювати швидше, але нічого не виходить, ти здаєшся собі повільним, як чере­паха, тобі вже не допомагає ні кава, ні улюблена музика, а ще й рідні прискіпуються: «Ну, як там у тебе?». «Нормально», — відказуєш їм, а насправ­ді думаєш: «Та ніяк!.. Відчепіться! Дайте спокій! Я такий недолугий невдаха, я нічого сам не можу».

Ось такі бувають негаразди з підготовкою до тестування, де найважливіші — самостійне навчання та самостійна розумова праця.

Найбільшою проблемою в ситуації тесту­вання стає хвилювання. Гормони, які виділяються, коли людина відчуває страх, вплива­ють на пам’ять. Це може бути причиною того, що деякі учні на іспитах цілковито забувають вивчений матеріал.

Правила підготовки до іспиту

Учні по черзі читають правила й обговорюють їх, пояснюючи, що буде, якщо їх не виконувати.

1. Запорукою підтримання інтелектуальної форми є добра фізична форма.

2. Перш ніж починати роботу, усвідом, що ти повинен зробити, скільки це має забрати часу, визнач порядок роботи.

3. Плануючи графік занять, пам’ятай, що най­вища продуктивність праці настає через 20—30 хви­лини після початку роботи. Найскладніші за­вдання доцільно виконувати саме тоді. Простіші й цікавіші — наприкінці. Проте якщо тобі важко, починай роботу з цікавішого.

4. Заздалегідь облаштуй своє робоче місце так, щоб тебе нічого не відволікало від навчання, а всі потрібні предмети були напохваті.

5. Намагайся у процесі роботи дотримуватися визначеного графіка.

6. Починай роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок — 1,5—2 години сну або прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству. Але не більше, інакше знову втомишся.

7. Першу годину можна працювати без пере­рви, а далі мають бути 5—10-хвилинні перерви через кожні 40—50 хвилин напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи. Не роби відпочинок тривалим.

8. Якщо якесь завдання не можеш викона­ти одразу, не розгублюйся, спробуй повторити за якийсь час.

9. Також май на увазі: розпочинати будь-яку серйозну роботу, розумову чи фізичну, варто не раніше ніж через 20—30 хвилин після доброї порції їжі (з’ївши маленький бутерброд чи ви­пивши склянку соку, такої паузи робити не по­трібно). Перед навчанням небажано вживати жирну їжу, бо від неї хилить на сон — організм зосереджується на перетравленні калорійних про­дуктів, і кров від мозку прибуває до шлунка.

10. Залежно від психологічного типу («жайво­ронок» або «сова») максимально використовуй вранішній або вечірній час.

11. Починай учити важкий матеріал, легший залишай на кінець.

12. Не втрачай почуття впевненості у власних силах. Якщо це раптом трапилося, скороти об­сяг завдань, щоб виконати їх успішно. Тримайся на позиції переможця, але не бійся й поразок.

Пам’ятайте — перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе.

1. Якщо ти думаєш, що програєш, то про­граєш.

2. Якщо ти думаєш, що не зможеш, то не зможеш.

3. Якщо ти хочеш, але боїшся, то не досягнеш мети.

4. Якщо ти чекаєш на невдачу, вона прийде до тебе.

5. Успіх завжди з тим, хто його прагне.

6. Справжній двобій відбувається у твоєму розумі.

7. Якщо ти думаєш про перемогу, то пере­можеш.

8. Повір у себе, щоб виграти.

Успішність на нулі?

Як можна підтягнутися в навчанні? Перш за все, цього потрібно по-справжньому захотіти. Свої наполеонівські плани реалізуй покроково. І не відкладай здійснення великих справ на понеділок. Роби щось уже сьогодні, просто зараз. Почни з маленьких цілей. Їхнє досягнення дасть тобі впевненість у своїх силах і здібностях.

Хто винен? Обвинувачувати у своїх невдачах можна кого завгодно та що завгодно: складну програму, нестачу часу, втому, «поганих» учителів, соба­ку, який з'їв зошит із домашнім завданням, молодшу сестричку, яка весь час заважає робити уроки. Причини знайдуться завжди. Зізнайся собі чес­но, що причина в тобі. Спробуй із цим розібратися. Що це: лінощі, страх, невпевненість у собі, незручність, занижена самооцінка? Якщо ти спіймаєш за хвіст справжню причину своєї неуспішності, у тебе з'явиться шанс зрозуміти, як діяти далі.

Із чого почати?

- Не спи на уроках! У багатьох учнів серце завмирає, коли вчитель говорить: «До дошки піде...» і вибирає «жертву» з журнального списку. Хочеться провалитися крізь землю: «Тільки не я!» Навчися долати цей страх. І якщо ти знаєш матеріал, сміливо піднімай руку. Ініціатива в навчальному процесі дуже важлива. По-перше, ти психологічно загартовуєшся, а по-друге, не доводиться шкодувати про те, що «Учив-учив і не викликали».

- Знайди улюблений предмет. Найважливіший принцип в освоєнні будь-яких знань полягає в простій схемі: «Побачив, почув, прочи­тав і зацікавився». Напевно, в тебе є улюблені предмети в школі. Розвивайся в тому напрямку, який тобі приносить задоволення, по­глиблюй свої знання, підсилюй свої позитивні боки.

- Шукай цікаве в будь-якому предметі. А як же бути з тими предмета­ми, які ти знаєш недостатньо? Почасти навіть через страх або через непорозуміння з учителем якийсь із шкільних предметів стає ненависним. Спробуй попрацювати над ним із репетитором, подивися на науку з іншого боку. І хто знає, можливо, вона перекочує до розряду «улюбле­них» предметів. Учися ставити запитання «по темі» (учителі це люблять).

- Напрошуйся на реферати й доповіді. Частіше бери на себе відповідальність. Підготовка рефе­ратів і доповідей допоможе тобі більше та глибше пізнавати предмет. Крім того, ти будеш у центрі уваги. Ти розповідатимеш, а тебе слухатимуть.

- Контрольні роботи — головна перевірка знань учня. Щоб успішно їх писати, потрібно всього лише... до них готува­тися. Ось і весь секрет!

- Емоційна налаштованість. Учені довели, що мозок людини сприймає й запам'ятовує ту інформацію, з якою пов'язані позитивні емоції. З яким настроєм ти заходиш уранці до класу? Чекаєш дзвінка на пере­рву, як рятівного круга? Або не помічаєш, як спливає час? Твої емоції безпосередньо впливають на хід твоїх думок і на те, як ти засвоюєш інформацію протягом 45 хвилин.

- Навчайся розставляти пріоритети. Поки ти носиш почесне зван­ня «учень», доводиться відповідати «образу». Твоє головне за­вдання на сьогоднішній день — одержання та накопичення знань. Тому якщо ти, дійсно, прагнеш добре навчатися, розстав свої пріоритети. Найперша справа — уроки, ну а комп'ютер, друзі й тусовка — потім.

- Обставини змушують. Іноді трапляються чудеса. Затятий двієчник залишає своє минуле життя «на гальорці» і стає гарним учнем. Для когось вирішальну роль може відіграти особистість учителя, перехід до іншої школи, перше кохання або звичайна суперечка з однокласниками. У старших класах учні часто підтягуються з ба­гатьох предметів. Вони всерйоз замислюються про випускні тести й обрання подальшої професії.

Методична проблема, над якою працює психолог:
приведення навчального та виховного процесів до напрацювань педагогічної та вікової психології.

Основною метою психологічної служби є:

1. Створення умов для розвитку і саморозвитку учня, формування позитивної я-концепції.
2. Забезпечення психологічного супроводу вчителя у навчально-виховному процесі.

Пріоритетні напрямки роботи психолога:

- профорієнтаційна робота з учнями старших класів;
- адаптація першокласників до шкільного навчання;
- психологічний супровід адаптації учнів до середньої школи.

Поради психолога

Підлітки задають різні питання і бажають отримати пораду, яка б допомогла не зруйнуватися відносинам з друзями, рідними та коханими людьми. Одне з таких питань:

Чому ти мене образила?

Це може статися з найкращими друзями. Сьогодні вони нерозлучні, а завтра - не бажають один з одним розмовляти. Друг - це той, на кого можна покластися і кому можна довіряти; той, до кого завжди можна звернутися. Але іноді кращий друг починає вести себе як найлютіший ворог.

Дружба в небезпеці

Від чого псуються дружні стосунки? Проблеми можуть початися, наприклад, коли подруга взяла поносити одну з улюблених блузок і повернула її брудною і злегка роздертою на рукаві, але навіть не сказала про це. Як би ти поставилася до такої недбалості? Можливо, всередині все би кипіло і здавалося, що їй взагалі немає справи до моїх речей і до моїх почуттів?

Образити також можуть вчинки або слова близького друга, які принижують твою гідність. Іноді відносини дають тріщину, коли хтось із друзів починає проводити час з новими знайомими. А буває і так, що у одного виявляються приховані мотиви. Буває, що один розповідає стороннім про те, що ти хотів би зберегти в таємниці. Дружба може стати джерелом емоційної підтримки, особливо коли друзі відчувають взаємну турботу, довіру і повагу. Однак навіть у найближчих друзів у відносинах може виникнути напруження. В одній книзі реалістично відмічено: «Є товариші, готові розірвати один одного на частини». Коли тебе зрадив друг - неважливо, що їм при цьому рухало, - образа може бути дуже гіркою. Чому таке відбувається?

Коли дружба дає тріщину

Стосунки між людьми - юними чи дорослими - ніколи не обходяться без проблем. Оскільки всі помиляються, рано чи пізно один неодмінно чимось тебе образить. А може бути, тобі самому неважко пригадати випадки, коли ти поранив почуття іншої людини. Втім, справа може бути не тільки в людській недосконалості. Не можна не враховувати, що, у міру того як ти ростеш і дорослішаєш, твої інтереси, як і інтереси твоїх друзів, зміняються. І ось два чоловіки, яких колись багато ріднило, виявляють, що повільно, але впевнено віддаляються один від одного. Одна дівчина скаржиться на відносини з найкращою подругою: «Зараз ми дзвонимо одна одній рідко, а коли розмовляємо, то майже ні в чому не погоджуємося».

Коли люди просто віддаляються один від одного - це цілком зрозуміло. Але чому деякі завдають своїм друзям образу? Часто - з ревнощів. Так, наприклад, один може злюбив тебе за твої таланти або успіхи в чому-небудь. Так, ревнощі породжують заздрість і суперництво. Втім, що б не стояло за образою, заподіяною тобі другом, питання в тому, як тепер бути.

Примирення

Коли тебе зачепили і принизили словом або вчинком, яке ти вважаєш образливим, не піддавайся емоціям і не дій імпульсивно. Наберися терпіння і все обміркуй. Чи можна поправити справу, поспішно реагуючи на те, що ти сприймаєш як образу? Чи це тільки погіршить становище?

Але що, якщо ти не можеш просто забути про поведінку дурга, яка тебе зачепило? Тоді, напевно, найкраще поговорити з кривдником. Зустріньтеся наодинці і все обговоріть, інакше тобі не позбутися від образи. Само собою зрозуміло, не треба підходити до друга розгніваним. Розгніваний чоловік збуджує роздор, а повільний на гнів угашає сварку. Почекай, поки ти не заспокоїшся, і тільки потім йди мирно з'ясовувати стосунки. Ключове слово тут - «мирно». Пам'ятай, що твоя мета - не влаштувати другу прочухана, а все полюбовно залагодити і по можливості відновити дружбу. Тому говори від серця. Можна сказати: «Ми з тобою подруги, але мені просто потрібно зрозуміти, що сталося». Треба дізнатися, що спонукало людину так вчинити. А дізнавшись це, справу зазвичай нескладно залагодити.

Мстити кривдникові, наприклад, поширюючи про нього чутки або намагаючись залучити на свою сторону інших, було б, звичайно, неправильно. Нікому не платіть злом за зло. Якою б гіркою не була образа, платити тією ж монетою - значить тільки погіршити становище.

А якщо друг не відгукується на твої спроби примиритися? «Не кожен друг буде вам близьким, - говорить консультант з сімейних питань Джудіт Макклізі. - Пам'ятайте, що з різними людьми у вас будуть різні відносини». Втім, ти можеш втішатися тим, що зі свого боку для відновлення миру зробив все від тебе залежне. Важливо наскільки це, можливо, бути в мирі з усіма людьми.

Навіть самій міцній дружбі не обійтися без «бурь». Але якщо ти в змозі витримати бурю, не давши їй змусити тебе розчаруватися в людях і не дозволивши їй підірвати твоє самоповагу, значить, ти стаєш зрілою людиною. Ніхто не сперечається: є люди, готові розірвати один одного на частини, але буває друг, який прив’язаний більше, ніж брат.
Кiл

Помилки батьків, через які страждають діти

Поради для батьків

• Радійте своїй дитині!
• Розмовляйте з дитиною спокійно.
• Будьте терплячими.
• Заохочуйте зацікавленість і фантазії дитини.
• Піклуйтесь про те, щоб дитина мала можливість отримувати нові враження, які можуть стати джерелом її фантазій, мрій.
• Якщо дитина зацікавилася чимось і почала колекціонувати щось — залучайтесь до її улюбленої справи та допомагайте їй.
• Відвідуйте разом з дитиною музеї, виставки, бібліотеки.
• Ставитись до всього з гумором!
• Намагайтеся не відволікатись, не зупиняти, не переривати дитину, не підганяти її, говорячи, що ви все зрозуміли, поки дитина не розповість вам до кінця свою історію.
• У жодному разі не можна допустити, щоб дитина запідозрила, що вас не цікавить те, про що вона розповідає.
• Бажано не примушувати дитину робити щось, коли вона втомилася, схвильована або коли її щось відволікає.
• Бажано не задавати дитині надто багато запитань.
• Намагайтесь не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не можна постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так», «Перероби це».
• Намагайтесь не заперечувати, наприклад, «Ні, вона не синя»; краще стверджувати: «Вона червона».
• Бажано не критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше у присутності інших людей.
• Намагайтесь не встановлювати для дитини надто багато правил: вона просто перестане звертати на них увагу.
• Бажано не зловживати стимулами для дитячих вражень — іграшками, поїздками та ін.
• Намагайтеся не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Якщо на душі сумно і, здається, що весь світ проти тебе - переглянь цей мультфільм

Презентація "Світ емоцій"

Класним керівникам

ЯК УСПІШНО ПРОВЕСТИ БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

• Заохочуйте батьків до активного обговорен¬ня, надайте можливість висловитися всім.
• Ставте проблемні запитання.
• Створюйте зручну, невимушену атмосфе¬ру під час зустрічей.
• Розставте стільці по колу.
• Використовуйте наочні засоби, вирізки з газет та журналів. Якщо ви обговорюєте питан¬ня про розвиток та успіхи дітей, прослухайте аудіозаписи, прогляньте разом фотографії. Бать¬кам буде приємно побачити або почути своїх дітей.
• Завжди відводьте час для спілкування між батьками.
• Викладайте інформацію чітко й стисло.
• Завжди створюйте атмосферу зручності й невимушеності у спілкуванні.

На замітку батькам

«Кольорові діти»

Якщо ви дивитесь, якими кольоровими олі­вцями переважно користуються діти, ви дещо дізнаєтеся про їх характер. Адже саме характер викликає емоційне ставлення до кольорів. Тому й існує кольорова діагностика.

«Жовті» діти — найбільше прагнуть твор­чості. «Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Вона любить гра­тися сама, більше полюбляє абстрактні іграшки-кубики, камінці, залізячки, ганчірки, які оживляє силою уяви. Стане дорослою — захоп­люватиметься різноманітними видами діяль­ності. Житиме майбутнім, а тепер вона дещо непрактична, непристосована.

«Фіолетові» діти — особливо чутливі, враз­ливі, збудливі. Вони більше за інших потребу­ють підтримки, підбадьорювання...

«Червоні» діти — відкриті, активні, енергійні. Дуже важко батькам із «червоними» дітьми: жваві, непосидючі, ламають іграшки, неслух­няні. Коли вони підростають, їхня висока пра­цездатність визначається прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу... Серед яскравих політиків та керівників найбіль­ше «червоно-жовтих» (при цьому «червоний» колір їм особливо подобається), серед учених переважають «жовто-червоні».

«Синьо-зелені» діти — серйозні, принципові, вольові, уважні, бояться критики на свою адре­су. Невипадково «синьо-зеленими» дуже часто бувають чиновники, адміністратори... Ці кольо­ри асоціюються з водою, кригою, гордістю, егої­змом...

Дуже важливо «синьо-зелену» дитину вберег­ти від зайвої регламентації, надмірної опіки, надати їй більше свободи, підтримувати й зао­хочувати.

«Сині» діти — спокійні, врівноваженні, по­любляють усе робити неквапливо, обмірковую­чи. Такі діти прагнуть душевної дружби, аж до самозречення. На противагу «червоним», їм приємно не отримувати, а віддавати.

«Коричневі» діти — слабке здоров'я, сімейні конфлікти, про належність до асоціальної гру­пи людей (з порушенням життєвого ритму), участь разом із дорослими в драматичних соці­альних подіях — евакуація, еміграція...

Чорний колір — загроза, замкнутий внутрішній світ дитини. Свідчить про стрес, який негативно вплинув на її життя.

Сірий колір — перша ознака стомленості. Характеризує дітей несміливих, замкнутих, ти­хих.

Рожевий колір здебільшого притаманний дівчаткам. Його психологічний зміст: ніжність, слабкість, самотність, сентиментальність, щось приємне, миле, маленьке. Якщо такі якості вла­стиві хлопчикові, він як особистість виявляєть­ся яскравіше.

Фіалковий колір (фіолетовий, розведений червоним) — ніжність, почуття самотності, час­то пов'язані з цим музичні здібності.

Батькам про підлітка

Як розпізнати булінг і що з цим робити: коментар психолога

Цькування серед дітей, або, як це прийнято називати зараз, буллінг, і його наслідки все частіше турбує батьків.

Ознаки, які можуть вказати на проблеми у дитини.

Настрій

Дитина починає вести себе інакше вдома. Якщо вона засмучена, то вона засмучена. Навряд чи вона буде вдома веселитися, не думаючи про те, що її тероризують. Зазвичай це помітно.

Психолог також зазначила, що все залежитьвід відносин батьків із дитиною. Зрозуміти проблему через настрій або розмову з дитиною можна лише в тому випадку, якщо відносини довірчі.

"Припустимо, якщо я розпитую дитину щодня, і вона мені активно розповідає про клас, і раптом перестає розповідати і каже при цьому, що "все нормально", ось це мене насторожить – це знак", – пояснила психолог.

Небажання йти до школи

Небажання йти до школу – це один із основних ознак буллінг, на думку психолога. При цьому, вона зазначає, що міняти школу в разі такої проблеми – не вихід.

Дивні дзвінки

"Якщо ви сидите за столом, і їй (дитині - ред.) 10 разів подзвонили, а вона нічого не каже особливо або вона мигцем глянула на повідомлення і не поспішає на нього відповідати - це питання: "Що відбувається?". І, може, має сенс у даній ситуації попросити показати повідомлення", – рекомендує Гомель.

Однак, при цьому, вона рекомендує не порушувати особисті кордони дитини без необхідності.

Синці

Так, синці можуть стати тривожним сигналом, який може допомогти прояснити ситуацію.

"Якщо з'являються синці – це питання, звідки вони", – зазначила психолог, при цьому, додавши, що потрібно бути уважним, оскільки вони можуть бути як проявом буллінгу, так і відповіддю на нього.

Зіпсовані речі

Не тільки синці можуть вказати на проблеми у дитини, а й речі, які вона начебто "втратила".

"Ознаками можуть бути зіпсовані речі, якщо дитина часто стала "втрачати" речі. Але знову ж, разово це або регулярно, прояснити ситуацію потрібно відразу, а не чекати "регулярності", – порекомендувала Гомель.

"Арт-терапія, як засіб самовираження та розвитку дитини"

У сучасному суспільстві все більше зростає інтерес до арт — терапії як методу зцілення за допомогою творчості.Арт — терапія сьогодні — напрям сучасної психотерапії, що стрімко розвивається. Цей метод використовується з цілями терапевтичного впливу та при вирішенні діагностичних, корекційних, психопрофілактичних завдань. Одними з порушень, що впливають на психофіологічний стан дитини, подальшу шкільну адаптацію та її соціальну поведінку є мовленнєві порушення. Вивчення можливостей ефективного використання арт- терапії у системі комплексної діагностики та реабілітації мовленнєвих розладів дітей — складна й цікава проблема на перехресті багатьох суміжних наук: медицини, психології, педагогіки, мистецтвознавства, і звичайно, логопедії. У працях таких видатних медиків стародавності як Гіпократ, Арістотель неодноразово знаходимо спроби виокремлення та подолання «дефектів вимови» засобами мистецтва. Дана проблема залишається актуальною і повністю не дослідженою й до сьогоднішніх днів. Розвиток дитини із особливостями психофізіологічного розвитку, зокрема з тяжкими порушеннями мовлення, залежить від багатьох фізіологічних і соціальних чинників, є тісно повязаний з особливостями становлення, дозрівання та вікарювання адаптивних систем організму. Досить потужним впливом, що може в комплексі стимулювати ці процеси, є мистецтво, що лежить в основі арт — терапії та дає можливість дитині спілкуватися зі світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові й музичні засоби. У контексті освітніх реформ прикладне значення має застосування діагностично — корекційних прийомів і методів за допомогою арт — терапії, що є новітніми, та в той же час науково обгрунтованими, соціально виправданими та перспективними. Новизною даної роботи є поєднання традиційних технологій діагностики сформованості усного мовлення з інноваційними засобами інтермодальної атр — терапії — малюванням, ліпленням, слуханням музики, моделюванням казок, пісочною терапією.

Розглянемо види арт — терапії які допоможуть у вирішенні мовленнєвих та особистісних проблем дитини. На сьогоднішній день розповсюджені такі напрямки:

Арт- терапія. Цей напрямок поєднує використання в терапевтичній практиці візуальних мистецтв: малюнка, живопису, монотипії, мозаїк, колажів, гриму,боді — арту, масок, ліплення, ляльок, маріонеток, інсаляцій, фотографій тощо.